«З’явиться більше можливостей для допомоги Україні» – Ханно Певкур про саміт НАТО

На саміт НАТО у Гаазі вперше від початку повномасштабного вторгнення не запросили Володимира Зеленського на офіційне засідання із лідерами країн-членів НАТО, проте Україна залишалася в центрі уваги, переконаний міністр оборони Естонії Ханно Певкур.

В інтерв’ю Радіо Свобода він пояснив, чому цей саміт НАТО був «історичним» для Альянсу, як нова ціль у 5% на оборону відкриває можливості для більшої допомоги Україні, чому Будапешт не зможе заблокувати євроатлантичні перспективи Києва, і як союзники можуть підтримати українську зброярську промисловість у разі виснаження власних запасів.

Міністр оборони Естонії Нанно Певкур (в центрі)

– Вперше від повномасштабного вторгнення президента України не запросили на засідання Ради Україна–НАТО. Який висновок з цього має зробити Україна?
– Україна була присутня, хоча засідання було зосереджене виключно на оборонних витратах НАТО. Але під час обговорення президенти та прем’єр-міністри часто згадували Україну. Тож, звісно, Україна присутня, це не викликає сумнівів. Питання не в цьому, а в тому, що фокус цього засідання – саме на оборонних витратах НАТО і на тому, що потрібно зробити для зміцнення Альянсу. Україна отримала декларацію та зобов’язання саміті у Вашингтоні про те, що її шлях до членства в НАТО є незворотнім. Саме так це і треба сприймати.

– Прем’єр Угорщини Віктор Орбан заявив, що Україна не є членом НАТО і його завдання, щоб так і залишалось. Який вплив може мати Угорщина на такі рішення?

– Ну, рік тому Угорщина сиділа за столом переговорів, коли ми вирішували, що Україна матиме незворотний шлях до членства в НАТО. Звісно, кожна країна має суверенне право висловлювати свою думку. Але це не означає, що Україна щось втратила. Ні, Україна нічого не втратила. Спершу вона має виграти війну, відстояти свою безпеку, а потім – продовжити необхідні реформи для вступу до НАТО. І я щиро вірю, що одного дня Україна стане членом Альянсу.

– У декларації саміту є пункт про оборонні витрати, де згадується Україна. Що це означає на практиці: це просто заява, чи це зобовʼязує країни більше допомагати Україні?
– Щодо України, то я вважаю, що кожна країна, як і раніше, приймає рішення самостійно.

Кожна держава робить свій внесок. Саме для цього й існує Контактна група з оборони України – UDCG (Ukraine Defence Contact Group, неформально група «Рамштайн»).

В найближчі роки дуже важливо, щоб витрати на оборону зростали, таким чином з’явиться більше можливостей для додаткової військової допомоги Україні.

– Який найбільший здобуток України на цьому саміті?
– Погодження збільшення оборонних витрат: від 2 % до 5 %. Це означає, що з’явиться більше можливостей для надання допомоги Україні. І я вважаю, що Україні слід сподіватися і молитися, щоб усі країни якнайшвидше почали робити ці інвестиції. Бо це також допоможе Україні.

– Президент України намагається домовитися зі США про купівлю пакета зброї. Чи можуть до цього фінансово долучитися країни ЄС?
– Ми вже зараз бачимо, що багато країн надають кошти Україні напряму. Наприклад, уряд Нідерландів щойно підписав контракт з українськими компаніями на виробництво дронів. Є ініціатива Данії, є багато двосторонньої співпраці з Україною.

Тобто цей процес уже триває, і його треба тільки посилювати.

Багато хто говорить, що українська оборонна промисловість здатна виробляти більше. І якщо у країн немає чого передати зі своїх запасів, один з варіантів – надати гроші, і Україна зможе купувати продукцію власного виробництва.

Тож Україна має продовжувати активну співпрацю з багатьма державами, особливо із західними та південними країнами Європи, щоб отримати більше військової або фінансової допомоги для розвитку власного ВПК.

– Деякі лідери називають цей саміт історичним. Ви погоджуєтеся із цим визначенням?
– Безперечно.

Через 10 років, озираючись на цей день, ми скажемо: саме тоді НАТО колективно ухвалило рішення перейти від 2% до 3,5 плюс 1,5 – тобто до 5%. У певному сенсі це дійсно історичний день.

Якби рік тому у Вашингтоні хтось сказав, що через 365 днів ми домовимося про новий зобов’язуючий рівень оборонних витрат у 5%, я б не повірив.

Але сьогодні ми бачимо, що це можливо. Естонія вже ухвалила таке рішення – перевищити 5% витрат на оборону.

І багато інших країн також рухаються в цьому напрямку. Отже, коли є політична воля – рішення можна ухвалити.